19 годин в черзі по 20 літрів бензину. Як Україна відрізає Крим від російської логістики
Теплого літнього дня приблизно о четвертій по обіді один із мешканців Сімферопольського району Криму, ім’я якого ми залишимо за кадром, став у чергу до автозаправки. Автівок попереду було немало, тож день обіцяв бути довгим. Та вибору він не мав. І не тільки тому, що завтра йому конче потрібно було вирушати в дорогу. Бак спорожнів майже до сухого дна – тож додому на залишках бензину просто не доїхати.
Вісім годин він просувався до колонки, метр за метром. Спостерігав, як деякі водії під’їжджають та встають попереду – тому що хтось тримав місце і для себе, і для них. Дратувало його й інше: у черзі чекали також і люди, в яких залишалося ще щонайменше пів бака.
Неважко уявити, що він відчував, коли бензин закінчився майже перед ним. Довелося заночувати в машині – не втрачати ж місце.
Заправитися він зміг ближче до 11-ої ранку наступного дня, після 19-ти годин очікування в автівці. Залив у бак 20 літрів – більше в одні руки в Криму тепер не відпускають. І нарешті поїхав додому.
Це лише одна з багатьох історій, якими останні два тижні заповнені соцмережі кримчан. Окупований Крим зіткнувся з безпрецедентною паливною кризою, аналогів якій раніше не було.
Це наслідок серії ударів Сил оборони по логістичній інфраструктурі, що забезпечує постачання пального на півострів. Багатогодинні черги на автозаправках, де навіть після виснажливого очікування ніхто не гарантує наявності бензину – лише найпомітніший її прояв.
Як окупований Крим увійшов у штопор “логістичного локдауну”, що саме зламало звичні маршрути постачання палива і як події можуть розвиватися далі – в нашій статті.
Керований дефіцит
“Логістичний локдаун” – це вислів міністра оборони Михайла Федорова. 27 травня він заявив про масштабування так званих middle strike – ударів по ворожих позиціях на відстані 150–300 кілометрів. Їхня мета – системно руйнувати російську логістику та військові спроможності на оперативній глибині.
“Наше завдання – ще більше посилити тиск на росіян у тилу та позбавити їх можливості вести активні штурмові дії. За останні місяці ми вчетверо збільшили знищення ворожої логістики, складів, техніки, командних пунктів та маршрутів постачання на оперативній глибині. Уже помітна закономірність у дашбордах: що більше знищується логістики росіян, то менше штурмових дій відбувається на ЛБЗ“, – повідомив Федоров.
Він додав, що в межах першого етапу програми Міністерство оборони разом із Генштабом спрямувало додаткові 5 мільярдів гривень безпосередньо на закупівлю сучасних засобів middle strike.
Відлуння “логістичного локдауну” в Криму стало помітним на кілька днів раніше за заяву Федорова. Вже 22 травня окупаційна адміністрація Севастополя запровадила перші обмеження на продаж пального: не більше як 20 літрів на один автомобіль – “до стабілізації ситуації”. Вже за два дні бензин зник на заправках мережі “ТЭС” – однієї з двох найбільших у Криму.
30 травня ліміт у 20 літрів для бензину А-95 поширили й на решту півострова. Призначений Росією глава окупаційної адміністрації Сергій Аксьонов закликав мешканців не заправлятися взапас.
Іронія в тому, що ще в грудні минулого року Аксьонов розповідав про нову логістичну схему постачання пального, яка усуне ризик повного дефіциту. “Тепер можна бути впевненими, що пальне в нас завжди буде“, – запевняв він.
Місцеві пабліки одразу заполонили повідомлення про порожні заправки та кілометрові черги до тих, де пальне ще залишалося.
Із початком літа криза лише поглиблювалася. 4 червня окупаційна влада заборонила продаж пального за готівку. Аксьонов пообіцяв відрядити на кожну заправку місцевих чиновників, що будуть чергувати біля колонок і фіксувати номери автомобілів, які заправлятимуться за талонами.
Щоб продемонструвати, що посадовці страждають не менше за населення, у кримських відомствах скоротили використання службового транспорту – до одного авто на “міністерство”.
6 червня Севастополь перейшов на продаж пального за QR-кодами, отримати які можна було лише через російський месенджер Max. Розрахунок був простий: кількість кодів відповідала обсягу доступного пального. Коди на наступний день відкрили о 10-ій вечора. Їх розібрали за кілька десятків секунд.
Паливний дефіцит швидко вдарив по громадському транспорту. Орієнтовно 400 автобусів по всьому Криму не вийшли на маршрути. Перевізники почали скорочувати кількість рейсів. У виграші залишилися хіба що таксисти, які їздять на газі: ціни на таксі злетіли до небес.
Криза швидко вийшла за межі паливного ринку. З магазинних полиць почали зникати цукор, крупи й соняшникова олія. Частина торгових точок запровадила обмеження на продаж окремих продуктів.
“Поки ще тримаються великі мережі, які мають власні склади й бази, але й у них уже дефіцит. Влада закликає їх розтягувати поставки зі складів, тому останніми днями зранку ще подекуди можна купити популярні крупи, а після обіду полиці вже порожні. Цукор пенсіонери вигребли вже практично весь. Дрібні магазини, які працювали “з коліс постачальників”, масово закриваються – товару немає”, – наводять Крим.Реалії слова анонімного кримського активіста.
Окупаційна влада Криму намагається стримати ціни за допомогою ярмарків сільгосппродукції – там продукти традиційно дешевші, ніж на ринку. Окрім того, раніше частина торговельних мереж і виробників зобов’язалася не піднімати націнку на низку соціально значущих товарів вище ніж на 5%.
Директор Науково-технічного центру “Псіхєя” Сергій Сапєгін називає ситуацію в Криму керованим дефіцитом, який уже має ознаки системної проблеми окупаційної логістики.
“Поки зарано говорити про повний колапс. Поки працюють медицина, комунальні служби, доставка продуктів, громадський транспорт і базове військове забезпечення – це ще керований дефіцит. Але якщо збої переходять із рівня АЗС на рівень економіки, критичних служб і військової логістики, це вже системна криза”, – пояснює він.
За оцінкою Сапєгіна, ознаки системної кризи кримчани побачать за місяць.
Немає бензину – немає туристів
8 червня повідомлення про перебої з бензином почали надходити вже з Краснодарського краю Росії. Місцеві швидко знайшли винних: кримчан, які їдуть заправлятися до них через Керченський міст. Утім, великий запас пального таким чином у Крим не завезеш: на мосту вже давно діє заборона на транспортування легковими автомобілями понад 100 літрів рідини.
Дефіцит миттєво породив новий бізнес. Перепродаж бензину “з рук” став прибутковою справою: подекуди за літр просили 450 рублів (приблизно 280 гривень; для порівняння: літр А-95 на заправках “Укрнафти” 15 червня коштував 74,9 гривні). Хтось купував, а хтось скаржився на нових підприємців владі. Кількох продавців затримали силовики, пальне вилучили. Формальна підстава – підприємницька діяльність без реєстрації або ліцензії. Декого змусили вибачатися на камеру, а відео поширили кримськими телеграм-каналами.
Втім, обурення викликали не лише перекупники. Під хвилю доносів потрапили й ті, хто, на думку авторів скарг, витрачав пальне недоречно.
“А куди можна відправити відео? У Ялті якесь блюзнірство! Іде прогулянковий катер із 0 людей на борту, а в Криму катастрофа – бензину / дизеля немає! Що це взагалі таке? Катери ганяють порожні або напівпорожні, а люди не можуть заправитися“, – жалівся один із користувачів на сторінці Аксьонова в Telegram.
Черги на заправках і потік скарг у соцмережах неминуче вдарили по такій чутливій галузі, як туризм. За даними російських медіа, за два тижні після початку проблем із паливом бронювати номери в кримських готелях стали на третину рідше, ніж в аналогічний період минулого року. А частка скасованих бронювань у цей період сягнула 79%. І все це – на тлі подорожчання відпочинку в Криму на 17–25%.
Один із готелів у Саках спробував урятувати сезон акцією: за бронювання від двох діб гостям обіцяли 10 літрів бензину в подарунок, від трьох діб – 20 літрів. Пропозиція протрималася недовго – у власників закінчилися не порожні номери, а бензин. Власники іншої вілли запропонували ще більш винахідливий варіант: продати їм 100 літрів бензину в обмін на безкоштовне проживання. Чи скористався хтось пропозицією – невідомо.
“Туристичний сезон додає ще один шар попиту. Це не лише пальне для машин відпочивальників. Це додаткове навантаження на магазини, готелі, харчування, транспорт, доставку води, продуктів і сервісні служби. Тому в сезон навіть невелике скорочення поставок може відчуватися гостріше”, – зауважує Сергій Сапєгін.
Сила middle strike
Після окупації частини півдня України Кремль узявся розбудовувати сухопутний коридор до Криму. Особливого значення він набув після першої успішної атаки українських спецслужб на Керченський міст у жовтні 2022 року. Як розповідав ексголова СБУ Василь Малюк, після українських ударів росіяни взагалі припинили використовувати міст для військової логістики.
Водночас маршрут Ростов-на-Дону – Таганрог – Маріуполь – Мелітополь – Сімферополь довго залишався відносно безпечним. Ним користувалися і цивільні, і російські військові. Сили оборони просто не могли дотягнутися до цієї артерії.
Усе змінилося, коли Україна почала масово застосовувати дрони класу middle strike. Сухопутний коридор до Криму одним із перших опинився під ударом. Безпілотники відкрили полювання на військовий і вантажний транспорт, зокрема на бензовози. Крім того, дронами стали мінувати дороги. Масштаби кампанії поступово зростали. Як писала “Оборонка”, зараз відомо щонайменше про 27 підрозділів із різних структур, залучених до ударів на глибину до 300 кілометрів.
Ще в середині травня через українські атаки гауляйтер окупованої частини Херсонщини Володимир Сальдо обмежив рух вантажівок на підконтрольній йому ділянці сухопутного коридору до Криму.
Водночас українські військові продовжували бити по об’єктах паливної логістики на самому півострові. Так, наприклад, 30 травня 412-та бригада Nemesis завдала удару по морському нафтовому терміналу в Феодосії – одному з ключових вузлів постачання паливно-мастильних матеріалів морем.
За тиждень той самий термінал атакували вже Сили спеціальних операцій. Ще однією їхньою ціллю того разу стала нафтобаза “Семиколодезянська”, на якій російські військові зберігають мазут і дизель. І тієї ж ночі дрони атакували нафтобазу мережі “Atan” із 17-ма паливними резервуарами різного типу.
Під ударами українських військ опинилися також залізниця та мости, що ведуть до Криму. На початку червня Сили оборони уразили Чонгарський міст – один із ключових переходів між півостровом і материковою Україною. Після цього вантажі на цій ділянці довелося перевозити понтонною переправою або спрямовувати в об’їзд.
“Знищений міст Чонгар додає 140 кілометрів додаткового шляху. Причому в зоні, де Україна має значно більше засобів ураження для контролю саме цієї дороги“, – пояснює УП військовий експерт Анатолій Храпчинський.
11 червня українські війська атакували одразу кілька мостів, що ведуть з Криму до Херсонської області. За даними української сторони, на одному з місць скупчення дрони вдарили по колоні, яка складалася з приблизно пів сотні вантажівок із військовим спорядженням і пальним.
“Паливна криза є продовженням послідовних зусиль Сил оборони України по ізоляції Криму, перетворення його в логістичному сенсі з півострова на острів. Раніше була популярна в Росії теза “Остров Крым”. Так от ми його перетворюємо для окупантів на острів”, – каже УП президент Центру глобалістики “Стратегія ХХІ” Михайло Гончар.
Він нагадує: після українських ударів по Керченському мосту росіяни були змушені повернутися до залізничних поромів між Кримом і портом “Кавказ”. Але й цей шлях поступово втратили: ще в квітні ГУР повідомило, що ударами БпЛА вивели з ладу “Славяніна” – останній залізничний пором у протоці.
“Залишається вихід, коли танкери з нафтопродуктами можуть прибувати в порти Феодосії, Керчі, Севастополя. Але це теж великий ризик. Тому що, як показує досвід, такі судна достатньо ефективно знищуються нашими безпілотниками”, – зауважує Гончар.
Проблема не лише в тому, щоб завезти пальне на півострів. Його ще потрібно десь зберігати – і в достатніх обсягах. А це дедалі складніше в умовах, коли паливні резервуари все частіше стають цілями українських дронів. Саме тому для окупаційної влади Криму важливо підтримувати безперервний потік постачання.
Керченський міст і антидронові сітки
Чи може Росія повернутися до постачання пального в Крим через Керченський міст? Нині на міст не пропускають транспорт важчий ніж 5 тонн. Після останньої атаки влітку минулого року СБУ повідомляла, що опори в місцях ураження перейшли в аварійний стан.
Водночас росіяни постійно модернізують захист мосту.
“Можливо, вони будуть це робити в обмеженій кількості. Але, знов-таки, вони розуміють, що, якщо ми побачимо активне застосування цих ланцюжків, ми будемо приймати рішення щодо ударів по мосту. Тим паче, що в нас є можливості бити“, – пояснює Анатолій Храпчинський, чому росіяни навряд чи наважаться відновити перевезення вантажів мостом у попередніх обсягах.
Найімовірнішим сценарієм більшість опитаних УП експертів називає спробу Росії накрити сухопутний коридор у Крим антидроновими сітками. Такі конструкції вже давно використовуються на інших маршрутах, проте зрозуміло, що абсолютного захисту вони не гарантують.
Те, що нині роблять Сили оборони України на півдні, керівникові безпекових програм Центру глобалістики “Стратегія ХХІ” Павлу Лакійчуку нагадує тромбування судини.
“Вони обирають больові точки і створюють там тромби. Якщо є закупорки на ключових ділянках, тоді на інших можеш сіткою закривати, але руху все одно не буде“, – зазначає він.
За підрахунками Сергія Сапєгіна, орієнтовна добова потреба населення Криму в пальному становить 4 тисячі тонн. Із них приблизно 2,5 тисячі тонн припадає на цивільне споживання.
“Таким чином, місячна потреба Криму – 120 тисяч тонн, або приблизно 2200 цистерн із пальним. Це великі обсяги, які не можуть пройти непоміченими для наших Сил оборони, – підсумовує експерт. – Тому очікувати на покращення постачання пального до Криму не варто”.
Рустем Халілов, УП
