СЕО для президента. Як Корецький очолив уряд і чого йому слід боятись
Ввечері 12 липня з кабінету президента швидкою ходою вийшла емоційно розбита прем’єр-міністерка Юлія Свириденко.
Одного разу вона вже вибігала з Офісу президента в сльозах: на самому початку своєї великої кар’єри в команді Володимира Зеленського. Наприкінці 2020 року тодішній глава ОП Андрій Єрмак вирішив призначити своєю економічною заступницею Свириденко, яка була до того “сьомим замміністра” економіки Тимофія Милованова. Співбесіду в Олега Татарова і вміст його “папочки” Юлія Анатоліївна пережила дуже болісно.
Відтоді минуло майже 6 років, Свириденко піднялася на самий вершечок чиновницької вертикалі і – це ніяк її не захистило. Роки самовідданої роботи на Зеленського, пошук варіантів втілення навіть найбільш популістських його ідей не гарантували прем’єрці права отримати бодай притомно артикульовану причину відставки.
“Президент просто поставив Юлю перед фактом: ти ідеш у відставку. Вона страшенно образилася. Жодних очевидних причин забирати її з Кабміну не було. Вона рік вкалувала, шукала гроші на “тисячі”, виконувала все, що від неї вимагали… А президент усе одно просто сказав: “Тобі пора”, – переказує розставання президента і експрем’єрки один із топів владної команди.
Отак непросто завершився майже рік прем’єрства Юлії Свириденко. Рік, треба сказати, із тих, що й політичним ворогам не побажаєш. Найважча зима в історії країни через атаки на енергетику, перед тим важка осінь з “плівками Міндіча” і повним домінуванням росіян у війні, а до того, в перший тиждень роботи – приголомшливий скандал з атакою на НАБУ та “картонковий майдан“.
За іронією долі, Свириденко передала прем’єрську естафету Сергію Корецькому знову ж таки під скандування протестувальників із картонками.
Новий Кабмін починає свої перші тижні роботи на тлі гучного політичного скандалу, масових протестів і певного напруження через це у відносинах із міжнародними партнерами.
Минулого року президент Зеленський під схвалення найближчого кола потенційних жертв НАБУ і САП санкціонував атаку на ці антикорупційні органи. Цього разу майже той самий склад “довірених осіб” переконав президента скинути уряд Свириденко, щоб позбутись надокучливого міністра оборони Михайла Федорова. Надто він агресивно насмілився викидати зі списків оборонних закупівель тіньові промислові групи, та й взагалі – “явно грає в політику”.
Масові протести і відвертий брифінг Федорова справили такий медійний ефект, що призначення нового уряду і початок його роботи пройшли майже непомітно. І хоч сам прем’єр Корецький до відставки популярного глави МОУ ніяк не дотичний, всю роботу його Кабміну тепер оцінюють якраз через призму конфлікту навколо Міноборони.
І це не зовсім правильно, адже для нового уряду це буде далеко не єдина проблема.
Детально про причини, передумови, організаторів та наслідки скандалу навколо Міноборони “Українська правда” уже написала. Тепер же ми вирішили розібратись, які головні загрози постають перед Кабміном Корецького, хто матиме вплив на нового прем’єра та які сильні й слабкі сторони глави уряду будуть впливати на роботу його Кабінету.
Вибір президента
Призначення Корецького – це чи не перше відкрите свідчення того явища, якого у владних колах чекали з певним острахом: президент почав сам обирати людей без чиїхось порад.
Олексія Гончарука в команду Зеленського підтягнув Андрій Богдан. Денис Шмигаль був прем’єром, якого підтримував глава президентської фракції Давид Арахамія. Свириденко стала прем’єркою завдяки активності Єрмака. Корецький – перша людина на цій посаді, яку Зеленський обрав сам.
“Це його вибір. Останнім часом президент і перша леді взяли під таке собі неформальне кураторство певну кількість молодих і перспективних управлінців у державному секторі. Вони разом реалізують якісь проєкти і, що називається, придивляються до цих людей”, – розповідає на умовах анонімності один із топів президентської команди.
За його словами, Корецький був для Зеленського одним із таких управлінців. Президент уже досить тривалий час спостерігав за тим, як глава спершу “Укрнафти” а потім “Нафтогазу” реагує на виклики, які рішення ухвалює, які проєкти пропонує.
“По факту, це перший прем’єр, якого ніхто не протягнув. Це реально найнятий із ринку СЕО, якого особисто президент вибрав. Корецький – чистий технократ, який всіх задовольнив, бо рівновіддалений від усіх”, – пояснює інший співрозмовник УП із найближчого оточення президента.
Звісно, всіх попередніх прем’єрів і склади урядів погоджував або затверджував Зеленський, і на кожен із них мав прямий вплив. Але призначення Корецького – все-таки унікальна ситуація.
Вперше прем’єром стає людина, яка взагалі не має жодного політичного бекграунду. І в цьому є певний парадокс.
Кабінет міністрів – це передусім політичний орган. Уряд, який спирається на аполітичний секретаріат та державний апарат, має реалізовувати програми політичних партій, які сформували коаліцію і створили цей Кабмін.
Натомість на сьомому році президентства Зеленського і каденції чинної Верховної Ради прем’єром стає людина, яка не просто не афілійована з монобільшістю, вона взагалі до політики не дотична.
Це не добре і не погано – це просто констатація поточної ситуації. Фактично Кабмін перетворився на президентський виконавчий орган, просто формально схвалений голосуванням Верховної Ради.
“У нас виходить, що є замовник, умовно власник – президент, і є найнятий СЕО – прем’єр. Отака тепер буде працювати конструкція”, – резюмує один із впливових “слуг”.
Розуміння цієї особливості важливе, щоб осягнути другу цікаву характеристику призначення Корецького – у нового прем’єра практично відсутня власна чиновницька команда.
“Це перший чисто корпоративний прем’єр. Він приходить в уряд з однією своєю людиною (міністр економіки – УП), яку йому дозволили привести. Але коли СЕО приходить у компанію, він же не приводить із собою 15 нових членів ради директорів. Він отримує те, що є. І його задача – так вибудувати відносини, щоб ця структура працювала і давала результат”, – пояснює нову філософію роботи уряду співрозмовник УП у владі.
Юлія Свириденко, як і Корецький, не мала виражених власних політичних амбіцій. Але вона була плоттю від плоті української чиновницької системи, пройшла всі щаблі – від заступниці голови ОДА через роботу в міністерстві та Офісі президента до посади прем’єр-міністра.
Корецький входить у систему влади вперше і одразу на найвищий рівень.
З одного боку, це дає йому можливість принести в державне управління чисто корпоративну культуру. Хоча б тому, що у старій апаратній культурі він попросту не працював і тому не є її носієм.
Але, з іншого боку, саме цей суто корпоративний досвід може стати для Корецького і найбільшою загрозою.
Все-таки уряд – це не компанія. Держава – це не лише про прибутки, ефективність чи дивіденди. Прем’єр-міністр, хочеш того чи ні – політична посада.
“Прем’єр зараз дуже змінив атмосферу в Кабміні. На відміну від Свириденко, він взагалі без емоцій працює, чистий прагматизм, холодний тон. Нарізав задачі, послухав проблеми, запропонував рішення. Він так звик в корпоративному світі. Але його зараз чекає трохи холодний душ, коли його команди почнуть не виконуватись і губитись десь в бюрократичних лабіринтах. В компанії він би просто вигнав таких менеджерів і найняв інших, а в уряді ти нікого не виженеш, бо не ти їх призначаєш, а Рада”, – ділиться спостереженнями один зі старожилів Кабміну.
Про щось подібне минулого тижня новий прем’єр мав довгу розмову і з керівником Верховної Ради Русланом Стефанчуком.
Як розповідають УП свідки цієї зустрічі, одна з головних порад, яку спікер дав Корецькому – якомога швидше знайти собі досвідченого і сильного юриста.
“Корецькому терміново потрібна довірена людина, яка зможе професійно і чесно казати: це можна робити, це – не можна, це краще робити не так, а сюди взагалі краще не лізти. Перше усвідомлення масштабу системи до прем’єра вже приходить. Але скоро воно може перетворитися на справжнє прозріння від того, наскільки величезна ця махіна”, – переказує суть розмови спікера та прем’єра співрозмовник УП в Раді.
Джерела в команді прем’єра переконують, що він розуміє потребу забезпечити керованість системи.
“Він точно збереже все, що працює результативно, а там, де є потреба посилити чи навпаки прибрати – без сумнівів буде приймати швидкі рішення”, – переконує співрозмовник з команди Корецького.
Станом на зараз у секретаріаті Кабміну залишається команда, яка працювала з Юлією Свириденко. Але у Корецького є невелика група економістів та радників, як ексзаступник міністра економіки Денис Кудін чи ексдепутат Олексій Рябчин тощо, які працювали з ним в енергетиці, мають урядовий досвід і потенційно могли б допомагати.
“Корецький доволі швидко збирає сильні команди. У нього є свій набір критеріїв, за якими він оцінює і формує довіру. Це професійність, порядність і відповідальність. Що стосується міністрів, то кожен на своїй ролі буде працювати на спільний результат. Якщо ні, то будуть кадрові рішення”, – досить впевнено заявило УП джерело в команді Корецького.
“Врешті, у того ж Шмигаля, коли він прийшов прем’єром, у Кабміні теж практично не було своїх людей. Але за кілька місяців він зумів когось особистою симпатією, когось апаратними методами зібрати в плюс-мінус єдину команду. Формальні повноваження прем’єра обмежені. Але все одно більшість урядових процесів проходять через нього і на цьому можна грати”, – розмірковує в розмові з УП один із топів президентської команди.
Тобто у Корецького все ж є інструментарій, щоб спробувати змусити строкатий колектив малознайомих міністрів реалізовувати завдання, записані в програмі уряду.
До речі, про неї. Друга порада, яку новому прем’єру наполегливо давав керівник Ради – якомога швидше написати нехай невелику, але конкретну програму діяльності уряду, внести її до парламенту і спробувати зібрати під неї голоси. Хоча сам прем’єр в перші ж дні на посаді оголосив швидкий збір ідей від міністерств у нову програму дій.
У коментарі “Українській правді” Корецький заявив, що уже визначив точний таймінг у цьому питанні.
“Програма дій уряду буде внесена на розгляд Верховної Ради впродовж 30 днів. У перший тиждень роботи дав доручення всім міністерствам підготувати свої пропозиції. Зараз триває їх опрацювання. До 5 серпня плануємо завершити внутрішню роботу над документом і винести його на розгляд уряду. Для кожного напряму визначимо 3–5 чітких пріоритетів із конкретними строками, відповідальними та вимірюваними результатами”, – розповів прем’єр.
По-перше, це дасть усім хоча б приблизне розуміння, що саме означає зміна прем’єра і чого чекати від нового Кабміну.
По-друге, схвалення програми дасть самому уряду річний імунітет від звільнення і хоча б мінімальну прогнозованість у роботі. І досвід Юлії Свириденко, чию програму внесли з затримкою і не затвердили, показує, що наявність якихось гарантій буде дуже незайвою.
І, як відомо УП, Корецький одразу вирішив зробити великий акцент саме на співпраці з Радою. За його підписом усі члени уряду отримали лист, у якому прем’єр вимагає підвищити рівень комунікації з парламентом.
“Прем’єр вже сформував нові правила для міністрів: тепер вони повинні особисто представляти урядові законопроєкти та бути присутніми на ключових засіданнях, активно працювати з профільними комітетами, обов’язково запрошувати депутатів до участі в урядових нарадах і робочих поїздках у регіони”, – пояснили УП суть нововведення в команді прем’єра.
Початок у режимі шторму
Ще до схвалення складу нового Кабміну стало зрозуміло, наскільки непростою виявиться його робота.
Щоб зрозуміти напругу процесу, варто сказати, що уже в день, коли коаліція схвалила своє подання, а Верховна Рада зібралася для голосування за Кабмін, частина депутатів почала отримувати дзвінки від впливових людей з різних відомств із проханням або повернути подання, або провалити його.
Причиною такого повороту подій була спроба тодішнього в.о. міністра внутрішніх справ Ігоря Клименка та його друзів у владі в останній момент вписати його прізвище як кандидата на главу МВС замість запропонованого коаліцією глави Нацполу Івана Вигівського.
Виявилось, що за якийсь день із доволі успішного міністра Клименко раптом опинився поза політичним процесом. У момент цього усвідомлення він був ледь не на межі нервового зриву і, за словами співрозмовників УП в правоохоронних колах, навіть погрожував ледь не замкнутись у кабінеті, поки ситуація з його призначенням не вирішиться.
І найбільш шокуючим для нього було те, що проблема полягала не в діяльності самого Клименка, а в його небажанні вписуватись у найбільший скандал останніх місяців зі спробою прибрати Михайла Федорова з посади міністра оборони.
Про причини конфлікту в МОУ УП вже писала раніше. Тут же важливо зафіксувати, що на вході в надзвичайно відповідальний осінньо-зимовий цикл війни новий уряд щонайменше місяць (!) працюватиме без призначеного міністра оборони і глави МЗС. Бо наступне засідання Ради планується аж 18 серпня.
І це сміливо можна назвати одним із головних й точно найбільш гострим викликом для Кабміну Корецького.
Хоч президент клятвенно переконує в своїх інтерв’ю, що ротація КМУ мала покращити взаємодію уряду й армії, але в нинішньому вигляді такі “покращення” потенційно можуть обернутися катастрофою.
Бо закупівельні та технологічні цикли в оборонці тривають місяцями, все, що не буде вчасно закуплено сьогодні, дасть жахливі наслідки через 2–3–4 місяці, якраз ближче до зими.
Федоров протягом останнього півріччя проводив тотальну зміну підходів і в плануванні, і в закупівлях у Міноборони. Система тільки почала перелаштовуватися під нові принципи роботи. Як це все буде рухатись далі, не знає ніхто.
Що буде з відкритими тендерами по зброї, новими алгоритмами відбору продукції для закупівель, експортом, управлінням, рекрутингом іноземців, мобілізацією, новими контрактами, збільшенням виплат та іншими реформами, які вже були запущені? Відповіді немає.
Одна з ключових інституцій, від якої безпосередньо залежить існування держави, залишається в підвішеному стані.
Міністр оборони – президентська квота, тому прем’єр навряд чи може безпосередньо впливати на це призначення. Але будь-які майбутні провали в оборонному секторі неминуче битимуть і по главі уряду.
У самого Корецького розуміють ризики, і співрозмовники з його команди переконують, що зараз їхня головна задача – “не допустити жодної паузи в роботі оборонного блоку та забезпечити безперервність усіх процесів”.
І хто б не став новим міністром оборони, хай це буде навіть такий блискучий бойовий офіцер як Євген Хмара, після приходу на політичну посаду він неминуче зіткнеться з величезним масивом питань, які потребуватимуть від нього зовсім іншого досвіду.
Адже розуміння бюрократичної системи, оборонного ринку, закупівель, взаємодії з виробниками, міжнародними партнерами та десятків інших нюансів не передається автоматично разом із посвідченням міністра.
На те, щоб у всьому цьому розібратися, потрібен буде час. А це якраз найбільш дефіцитний продукт в Україні.
Другий великий виклик для нового прем’єра і його Кабміну озвучив сам Зеленський ще під час підготовки кадрових перестановок – це підготовка енергетики і регіонів до зими.
Очевидно, на Банковій уже зрозуміли, що провести швидкі вибори, про які певний час говорили і до яких готувалися, неможливо. Ні Залужний, ні Буданов знімати свої кандидатури не захотіли.
Та і після брутальної спроби усунути Федорова кількість потенційних кандидатів, здатних конкурувати із Зеленським, не зменшилася, а навпаки збільшилася.
Тому вибори відійшли на задній план, а дедалі очевиднішим стає інший сценарій: війна триватиме і перейде щонайменше в осінньо-зимову фазу.
Росіяни уже місяць активно б’ють по заправках, сховищах та енергетичній інфраструктурі. Ракетними й дроновими атаками вони намагаються підірвати здатність України підтримувати нормальне життя як уздовж лінії фронту, так і в глибокому тилу.
Захист енергетики та підготовка до опалювального сезону будуть серед головних пріоритетів нового прем’єра і всього уряду. Але до зими ще треба дожити. А ворог щотижня підкидає нові проблеми, і то величезні.
“Ми вже розпочали комплексний аудит виконання Плану стійкості. На жаль, бачимо низку суттєвих недоліків, які треба швидко усувати. До кінця тижня матимемо повну картину по кожному регіону: що вже зроблено, де є прогалини і які рішення потрібно ухвалити в найкоротші строки”, – розповідає джерело УП в команді Корецького.
Фактично уже можна говорити, що ще одним глобальним викликом для нового Кабміну Корецького стане спроба Росії ракетними і дроновими атаками заблокувати роботу українських портів.
Треба розуміти, що почався найважливіший для українського експорту сезон – жнива.
Якщо росіянам вдасться суттєво обмежити можливості експортувати зібране збіжжя і паралельно знищувати елеватори та інші місця зберігання, для України це може обернутися масштабною економічною кризою.
Йдеться про втрату величезного обсягу валютної виручки і доходів експортерів. Усередині країни це може спричинити через брак валюти обвал курсу гривні і стрибок цін.
“Ситуація об’єктивно складна, але уряд уже працює над диверсифікацією. Триває дипломатична робота. А головне – триває робота військових”, – запевняє джерело УП в команді нового глави Кабміну.
І всі ці проблеми новому прем’єру доведеться вирішувати, що називається, з коліс і без міністра оборони.
***
“Сергій – дуже вдумливий і проникливий як менеджер, у нього талант швидко схоплювати суть проблеми. Він намагається вислухати всі сторони, зібрати максимум вхідних даних, зважити їх і лише після цього ухвалювати рішення.
Він довго аналізує, але врешті намагається знайти максимально ефективний і оптимальний варіант”, – розповідає про нового очільника уряду один із топових менеджерів, який працював із Корецьким в енергетичній сфері.
“У корпоративному секторі це завжди було його сильною стороною, бо дозволяло уникати імпульсивних рішень, які можуть дорого коштувати компанії. Але у політиці цей підхід може стати проблемою. Політика часто вимагає миттєвих рішень.
Вони можуть виявитися неправильними. Їх потім можна змінити, скоригувати чи взагалі скасувати. Але реагувати треба швидко”, – додає співрозмовник.
І з цим складно не погодитись. Було в нашій політичній історії чимало випадків, коли затримка на день чи й на кілька годин із рішенням могла мати величезну ціну.
Політичне управління рідко схоже на керування компаніями, де існують давно затверджені корпоративні практики і достатньо діяти відповідно до них. Політика вимагає рішучості, ризику, асиметричності.
“Корецький дуже креативний. І поки що ідеї, які він висловлює, доволі сміливі. Подивимося тільки, як Сергій зможе впоратися з чиновницькою вертикаллю, яка обрубувала крила вже не одному сміливому. Від цього залежатиме буквально все”, – підсумовує в розмові з УП один із топів президентської команди.
Роман Романюк, УП
