$7 тисяч з кол-центру щомісяця — прокурорам. Перший залп НАБУ і САП по шахрайському “Карфагену”
Ще у далекому 2023-ому році у редакції “Української правди” на одному з публічних заходів виникла жвава дискусія з бізнесменами, яка зводилася до одного простого питання: як кол-центри продовжують існувати, якщо всі правоохоронні органи з ними борються? Тоді банкіри не перший місяць жалілись на шалені втрати клієнтів через шахрайську діяльність, а жертвами так званих “офісів” дедалі частіше ставали громадяни європейських країн.
Водночас на українських вулицях ставало дедалі більше дорогих автомобілів, за кермом яких можна було побачити офіційно безробітних молодиків — очевидно, дотичних до цього так званого “бізнесу”.
Після цього “Українська правда” пішла на прес-конференцію до президента Володимира Зеленського і підняла питання кол-центрів до найвищого рівня: “У той же час ми бачимо, що ми як держава, схоже, не можемо перемогти якісь кол-центри, які щодня і просто зараз грабують мільйони наших громадян“,– запитав автор цього матеріалу серед іншого.
Попри публічну увагу до проблеми та запитання президенту, справжній розквіт шахрайських кол-центрів припав саме на наступні роки.
Дедалі частіше на таку діяльність українських шахраїв почали жалітись громадяни країн партнерів, зокрема, ЄС. Авжеж, весь цей час у інформаційному просторі з’являлися поодинокі випадки обшуків і навіть закриття таких центрів. Але і під цей акомпанемент медійної активності кількість “офісів” та постраждалих від них продовжувала тільки збільшуватися .
Протягом останніх двох років ніхто з опитаних джерел “Української правди” в політичних бізнесових та правоохоронних колах вже не ставив під сумнів, що така діяльність існує лише завдяки правоохоронним органам. “Всі розуміють де працюють кол-центри, скільки їх і кому вони належать”,– жалівся один із правоохоронців.
Втім після призначення Руслана Кравченка на посаду генерального прокурора у червні минулого року “тема” заграла новими фарбами.
У першу чергу через те, що офіс генерального вирішив отримати свою частину “пирога” в цій “темі”, – не під запис розповідали конкуренти у правоохоронних органах. “Вони діють агресивно, прибиваючи по дорозі всіх незгодних”,– за чотири місяці після призначення Кравченка жалівся на проактивну позицію ОГП один із впливових представників правоохоронного органу.
На початку 2026 року кулуарні розмови про можливу причетність прокурорів до діяльності кол-центрів лише посилилися. Тож викриття цієї системи та ймовірного “даху” з боку окремих представників ОГП, схоже, було лише питанням часу і майстерності детективів НАБУ.
Тоді ж, судячи з матеріалів слідства, для “імперії шефа” і міг розпочатися зворотній відлік.
“Шеф” Андрійович
4 вересня близько сьомої години вечора співробітники НАБУ і САП у супроводі понятих підʼїхали до центрального входу Офісу генерального прокурора.
У приміщення прокуратури, попри наявність ухвали суду на слідчі дії, антикорупціонерів ніхто не збирався пропускати. Через це правоохоронцям і довелося використати драбини, а під час вимушеного “штурму” будівлі один зі співробітників навіть отримав ушкодження.
Співрозмовники УП у антикорупційних органах переконують, що планували операцію “Карфаген” на кілька днів пізніше, але у п’ятницю зрозуміли, що “фігуранти чомусь починають розбігатися”, тому ухвалили рішення стартувати раніше. Так, наприклад, “Канцлер” він же принаймні станом на зараз головний підозрюваний в рамках операції, був арештований антикорупціонерами аж у Львові. Маючи трьох неповнолітніх дітей, Сергій Кропива міг залишити країну в будь-який момент.
Наступний сюрприз на співробітників НАБУ і САП чекав, коли вони підійшли до кабінету генерального прокурора. Кабінет було зачинено. І лише коли детективи були готові вибивати двері, “прокурорські”, за інформацією джерел УП у правоохоронних органах, погодилися відкрити приміщення. Очевидно, що це була спроба тягнути час. Так само очевидно, що генерального прокурора Руслана Кравченка вже не було на робочому місці. За свідченнями співрозмовників УП у політичних колах, за збігом обставин в момент обшуків генпрокурор якраз заїхав в урядовий квартал, саме — до Офісу президента.
Не виявилось Кравченка і вдома, коли туди ближче до ночі також з обшуком завітали співробітники НАБУ і САП. Варто також зазначити, що інформацію УП про обшуки в генерального прокурора в ОГП спочатку спростували і підтвердили лише наступного дня.
Тоді ж джерела “Української правди” в оточенні генпрокурора переконували, що Кравченко “загубився” чи то взяв оперативну паузу для того, щоб зрозуміти чи буде і йому підозра. Друге вкрай важливе питання — гаджети Кравченка, які потенційно могли містити важливу для слідства інформацію і відтак аж ніяк не могли потрапити до рук його процесуальних опонентів. Саме тому особливо цинічною виглядала офіційна заява ОГП про “сприяння слідству”.
Не знайшовся Кравченко і на ранок наступного дня. І лише після новини УП про зникнення — офіс генпрокурора вийшов із другою заявою, вже визнаючи обшуки, але заперечуючи “хованки” керівництва.
Очевидно, що якби не новина про обшуки у генерального прокурора і його синхронне зникнення, Кравченко і далі міг вдавати, що нічого серйозного не відбувається.
Тим паче цим питанням, як стверджують співрозмовники УП в офісі президента, одразу почав перейматись і голова держави. Втім “група підтримки” генерального прокурора запевнила, що ступінь загрози для Кравченка мінімальна і тому рішення про відставку передчасне. Відтак, як стверджують джерела “Української правди”, президент, який ще вранці суботи був налаштований на відставку генерального прокурора, вже ввечері погодився на пропозицію керівника президентської фракції Давида Арахамії — почекати.
Чекати довелося недовго. Адже у неділю під час судового засідання щодо обрання запобіжного заходу Сергію Кропиві, заступнику начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва ОГП, і президент, і всі охочі могли почути свідчення про його особливу наближеність до генерального прокурора, а також записи розмов, у яких Кропива, обговорюючи справи, що, за версією слідства, були незаконними, неодноразово згадував “шефа” та “Андрійовича”.
За дві години до того був вимушений “знайтись” і сам Кравченко, який повідомив що перебуває на робочому місці і не має ніякого стосунку до дахування шахрайських кол-центрів.
Ще одну гучну заяву Кравченко зробить того ж дня — вже після того, як суспільство почує записи НАБУ під час судового засідання.
Генпрокурор вдруге заперечить свою причетність до діяльності організованої злочинної групи. Однак після оприлюднення записів, з яких випливало, що Кропива паралельно збирав данину з шахрайських кол-центрів і опікувався ремонтом у будинку генпрокурора, ці заперечення звучали вже значно менш переконливо.
Карфаген-прокурор
“Ситуація погана з якого боку не подивись”,– коментує один із важковаговиків влади можливу участь генерального прокурора у дахуванні кол-центрів. “Просто уявіть, підлеглий генпрокурора займається ремонтом його будинку. Облаштуванням його життя. Як це? А хто платить за це — кол-центри?”
Сьогодні по обіді Руслан Кравченко зібрав журналістів на неформальну зустріч, на якій вчергове повідомив що не причетний і взагалі піддав сумніву докази слідства.
У складну політичну ситуацію потрапив і сам президент Володимир Зеленський.
Адже під час спілкування з журналістами генпрокурор сьогодні заявив, що піде з посади якщо так вирішить президент або парламент.
І якщо з парламентом усе більш-менш зрозуміло — лідер монобільшості Давид Арахамія вже давно оберігає Кравченка чи не більше, ніж самого себе. Адже саме генпрокурор погоджує процесуальні дії щодо народних депутатів, а це той козир, який “директор парламенту” може розігрувати навіть ефективніше, ніж зарплати в конвертах. А от позиція президента в цій історії залишається великим питанням.
По-перше, сам президент за кілька днів до реалізації НАБУ і САП подав до парламенту законопроект, покликаний посилити покарання за шахрайську діяльність. Це може свідчити про те, що Володимир Зеленський в останній момент, маючи якусь інформацію про репутаційний удар по владі, намагався продемонструвати волю до боротьби із кол-центрами, які його представники могли дахувати. По-друге, Кравченко переклав відповідальність за свою відставку із себе на людей, які і так мало не щомісяця відбиваються від звинувачень у корупції.
Співрозмовники “Української правди” в політичних колах скептично ставляться до невинуватості генерального прокурора.
Адже навіть якщо слідству не вдасться довести ланцюжок руху коштів від шахраїв безпосередньо до генпрокурора, питання може виникнути вже до самого походження його статків.
За інформацією джерел УП у правоохоронних органах, наразі вивчається походження майнових здобутків наймолодшого в історії країни генерального прокурора, який після переходу з посади очільника податкової, ймовірно, міг зберегти там певний вплив. При цьому серед об’єктів, які можуть становити інтерес для антикорупційних органів, — далеко не лише будинок у Козині.
Окремої уваги заслуговує не лише публічна поведінка генерального прокурора від початку операції “Карфаген”, а й не публічна, яка навряд служить на користь очільника одного з найважливіших інститутів в країні. Тут окрім вже озвучених:
- Блокування доступу НАБУ і САП до приміщення ОГП
- Блокування доступу до кабінету генпрокурора
- Уникнення участі у обшуках шляхом втечі з робочого кабінету і не повернення додому
Є й інші важливі обставини, які можуть свідчити про те, що тиск на антикорупційні органи за участі Кравченка не припинився і після липня минулого року, коли за ґратами опинилися детективи НАБУ.
Так, як стверджують джерела УП у правоохоронних органах, під час обшуків у першої заступниці Кравченка Марії Вдовиченко, яка поки залишається на своїй посаді, знайшли матеріали, які свідчать про стеження за керівниками антикорупційних органів, їх родинами та підлеглими.
За словами співрозмовників УП в органах прокуратури, вже вранці понеділка, 7 вересня, там отримали розпорядження систематизувати всі наявні матеріали щодо НАБУ і САП. Це може свідчити про те, що, попри останні події, генпрокурор мав намір контратаки на антикорупційні органи.
При цьому результати минулорічної спроби нав’язати російський вплив антикорупційним органам, можуть свідчити про те, що у своїх діях ОГП на перше місце ставить саму атаку, а не її законність.
За інформацією джерел УП у політичних колах, ввечері понеділка президент зустрівся із генеральним прокурором у присутності “директора парламенту” Давида Арахамії для того, щоб вирішити долю ОГП перед від’їздом у відрядження. Того вечора “директор парламенту” перебував у ОП близько 5-ти годин. І хоча, як стверджують ті ж джерела, сам Арахамія категорично виступав проти відставки Кравченка, Зеленський уже має достатньо негативного досвіду політичних порад найближчого оточення. Тому фінальне рішення щодо генпрокурора цілком може виявитися не на користь позиції “Єрмака 2.0” — саме таке прізвисько, за інформацією УП, останнім часом отримав Давид Арахамія.
“Відповідальність все одно буде нести президент, а не Давид. І чим довше він не знімає Кравченка — тим більше це питання токсичить його самого. А якщо Кравченко отримає ще й підозру – що далі? Тим паче що у президента впевненості у оточенні стає все менше з кожною новою підозрою”,– резюмує один із впливових політичних діячів поточного періоду.
За інформацією джерел УП у правоохоронних органах, з кожного кол-центру щомісяця могли передавати представникам ОГП близько 7 тисяч доларів. Якщо під таким “дахом” працювали бодай 100 кол-центрів, це вже 700 тисяч доларів “фінансового результату” щомісяця. На піку активності у 2026 році, за даними тих самих співрозмовників, “гаранти справедливості” могли контролювати до 500 шахрайських кол-центрів. А це потенційно до 3,5 мільйона доларів на місяць.
За пів години до публікації цього тексту генеральний прокурор Руслан Кравченко заявив про відставку. Чи означає вона, що наступним кроком може стати підозра самому Кравченку, говорити поки зарано. Операція “Карфаген”, схоже, ще далека від завершення, а НАБУ і САП наразі зберігають мовчання щодо її подальшого перебігу.
Єдине, що вже можна стверджувати напевно: принаймні найближчим часом в Офісі генерального прокурора навряд чи хтось ризикне “дахувати” кол-центри.
Михайло Ткач
